Коли покинув мене син
Демонологічна розповідь Чернігівщини

Скільки я на світі жила, ніколи не вірила ні в відьом, ні в домовика. А тоді й зі мною таке трапилося. Оженився син, трохи пожили в мене і стали одділяться. Одного вечора пішли вони до її матері жити. А я залишилася сама, плакала дуже та все казала:

— На кого ж ти мене, сину, покидаєш? Та ж там гірше буде, ніж у мене.

Не послухали вони і пішли. А я лягла спати (моє ліжко стояло біля стола і головою до вікон). Плачу я, плачу, а тут з столу стрибає щось таке велике, як кіт і починає мене душити. А я ще дужче плачу. І так три рази до самого ранку. Після того я дванадцять років не могла нормально

спати.