Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські оповідання

Кінець панування турків
Народне оповідання Буковини

Мій прадід, мої мами дід, у турка вівці пас. Того турка прозивали Варґатий. А бабка діти відбирала в турків, баба була. (виконувала обов’язки акушерки при пологах)

У Хотині в крепости били в барабани. Прадід Василь викликав з хати турка.

— Пане, пане, чуєте?

Турок вийшов, послухав і каже:

— Вже ми будем іти, бо наші вашим вже ключі від крепости передали. Як виходили турки, то дуже знущалися, вагітним жінкам животи розпорювали кинжалами.

Як турки виходили відци, то моєму прадіду Василю було штирнадцять років. А його син, дід мій, жив 115 років. Він все це і розповідав.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Ленківці, Кельменецького району, Чернівецької області 9 серпня 1983 року від Люби Іванівни Дворської (1911 року народження)