Миклашівка
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Миклашівка — це один із 15 кутків старої Вереміївки (нині Чорнобаївський район), являється одним із найдавніших поселень. В часи Київської Русі тут було споруджене городище-кріпость, про це говорять археологічні розкопки.

Так, от в середині „дитинця» даного городища розташовувалися князівські будівлі, міської і церковної влади, церква. При розкопках земляного валу знайдені рештки поховань, жіночі прикраси, культові речі, знаряддя господарської діяльності.

До нашого часу дійшла легенда про Миклашівський дзвін. Цей дзвін і до нині лежить на дні Кременчуцького моря, в першій різовасі. Різовахами називалися болота, що відділяють Миклашівку від Гарбузівки, омивають північні береги Миклашівки. Ці болота весною створювали суцільну водойму, а влітку пересихали, утворювали три невисихаючі болота з плавнем і очеретами, які називаються різовахами.

Так от в першому болоті, в мулі на глибині трьох метрі від поверхні води літнього часу можна було часом розгледіти якийсь твердий предмет, про який і говорили, що це і є дзвін. Сюди його сховали від ворогів, які насували, чи то жителі села, чи монахи, адже тут колись був монастир. Вони хотіли врятувати дзвін, щоб не попав він за однією версією татарам.

Звідси можна зробити висновок, якщо був тут дзвін, то і була церква, значить і Миклашівка колись була визначним містом чи містечком.

Досить цікаві відомості дають перекази про будівництво каналу від Миклашівки в Дніпро (для зв’язку з головним водним торгівельним шляхом). Працювало тоді дуже багато людей, кажуть, що той канал копали монахи Миклашівського монастиря. Та навряд чи це було б під силу одним монахам. Більш ймовірно, що ці землі належали Києво-Пустинному монастирю. Це були його угіддя, канал обіцяв великі митні прибутки . Тоді на кошти монастиря був прокопаний канал завдовжки три кілометри, який з’єднав річку Бистрик із річкою Сухою (рукавом Дніпра). Цей канал не мав ніякої офіційної назви і називався в народі Перекіпець.

Миклашівка перетворилася на важливий митний та торгівельний центр, стала процвітати. Саме тоді, роблять припущення, була побудована церква. З часом Миклашівка стала занепадати, а церква стала втрачати своїх прихожан, мала дуже малі прибутки. Ось, мабуть, саме тоді і з’явилася в народі вислів: «Будеш в Миклашівці попом». Це казали тому, хто провинився.