Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські оповідання

Молоко
Демонологічна розповідь Бойківщини

Була така жінка, що відбирала від коров молоко. На свято пішла вона аж на другий край села в ліс. Пішла на ті стежки, де худоба ходила. А йшов чоловік з бурової, де нафту добувають, і ту бабу стрінув. Вона йшла і тягнула за собою таку шмату. Ішов він за нею три кілометри і аж коло її хати догнав.

— Що ти так ходиш? — запитав її. — Що ти так тягаєш за собою? А вона сказала до нього:

— Як ти за мене комусь розкажеш, то будеш велику шкоду мати. А як не скажеш, то будеш мати, доки я живу, молока вдосталь, що не зможеш з’їсти.

Він прийшов додому і дома нічого не сказав. І нікому не сказав. І молока в него було дуже багато. Єдну корову мав і багато дітей мав, а молока мав достатком.

Пройшло багато часу, може, два роки, а може, й більше. Пішов він на село, приходить додому, а жінка каже:

— Корова наша слаба, молока нічого не дала. А він говорить:

— Уже й не буде давати, бо корова наша вмерла, що молоко давала.

А то вмерла та баба. Жінка каже:

— Чого ж ти нам не розказав про це такі роки?

— Якби я розказав, то ми би були молока не їли і велику шкоду мали.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Урич, Сколівського району, Львівської області 17 грудня 1990 року Від Т. О. Богенчук (1922)