Музики в чортів на весіллі
Демонологічна розповідь Бойківщини

В одному селі жив дуже славний музикант. Тільки його й брали по весіллях грати. По панських великих весіллях. Одного разу прийшов він випивший з весілля та й каже:

— Но, вже всім я весілля відограв. Ще-м одному чорту не грав на весіллю.

Пройшов якийсь час, приходить до нього пан. І каже до музиканта:

— Я чув, ви вмієте добре грати, граєте по весіллях. Може б ви й мені відограли весілля?

— Добре, але де ви живете?

— Та там, за Бескидом, на Ріках. Але ви не переживайте, за вами я пошлю бричку.

Став він збирати своїх товаришів-музик. А перед вечором приїжджає за ним бричка. Вони повсідалися і поїхали. Їх так везли, що й до землі та бричка не доторкалася. Ніби в повітрі летіли.

Привезли їх до дуже файного дому. Посадили музикантів та стіл, і грати вони на тому весіллі цілу ніч. Дивиться той старший музикант, ніби сусідська дівчина танцює на тому весіллі. А вона ж недавно повісилася. І все йому та дівчина слово за словом підказує. Як повертається до нього по кругу, то скаже слово:

— Ти не бери в них гроші за музику, бо ти їм продашся. А бери сміття, як вони хату підметуть.

І тут враз весілля розлетілося. Кудись ділися всі ті люде, остався один молодий. І питає він у старшого музиканта:

— Скільки вам заплатити за музику?

— Та ніт, нічого я не хочу.

— А що, ви ніде не берете плату?

— Не хочу я грошей, хочу сміття, як ви хату підвезете.

Підмів молодий хату і наметав йому цілу торбу сміття. І враз все щезло і та хата щезла. Музиканти осталися на страшні скалі. Понапуджувалися дуже. І згадав собі старший музикант, що він обіцяв чорту на весіллю грати. І так воно й сталося.

Досиділи вони до рана, розвиднилося, а вони на страшні горі, на скалі, а внизу ліс. Вони спустилися з гори в ліс і лісом прийшли в село. Звідаються вони людей, у якому селі вони находяться. Люди їм кажуть, що то село На Ріках.

Заглянули вони в торбу, а там не сміття, а повна торба грошей. І як повернулися вони домів, то вже більше ні на яких весіллях не грали.