Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські оповідання

На Івана Купала
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Росте над річкою кущ калини та верби. Старі люди розповідають, що то не просто дерева, а сліди нещасливого кохання. Жили дві подруги, вони так дружили, що повіряли всі свої дівочі таємниці. Настя незабаром мала вийти заміж за Івана і ділилася цією радістю з Галею.

І от на Івана Купала пішли дівчата пускати вінки на воду. Адже кожна дівчина хотіла узнати свою долю. Опустила і Настя свій вінок на воду. Всі вінки попливли в різні сторони, а її вінок залишився на місці і закрутився. Навколо стали говорити, що це погана прикмета, не буде долі в цієї дівчини. Настя не вірила, а все шукала очима свого Степана. А його ніде не було. Вже і через багаття почали стрибати, а його все нема. Тоді вона пішла шукати свого коханого. А коли побачила, то серце ледь не зупинилося. Стояла її найкраща подруга з її Степаном та ще й обнімала його.

Розбіглася Настя і стрибнула у воду, тільки хвилі розійшлися навколо. Недовго і Степан прожив. Не давала йому спокою невинна смерть дівчини та і любив він Настю. Знайшла спокій його душа на дні того ж самого ставка. А на місці цієї трагедії виросли дерева, які весь час нагадують про нещасливе кохання та зраду.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

28. На Івана Купала. Записано в селі Матусів Шполянського району 2008 року.