Українські оповідання

Набазьор
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це після закінчення громадянської війни. Повернувся Василь Цукор з фронтів у Пекарі. Увечері вийшов до сільських хлопців та дівчат на колодки: на голові картуз із квіткою, через плече гармонія, лузає насіння гарбузове, зверхньо на всіх кидає оком.

— Што сидите скучаете? Нээнтэрэсно у вас. Вот завтра как адену хромовые спаги, да как пайду в Канев на базьор, все девки будут мои.

Залились сміхом хлопці та дівчата, а Василь з того вечора придбав для себе і свого роду прізвисько Набазьор.

— Чия дівчина заміж виходить заміж?

— Набазьорів.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

34. Набазьор. Записано в селі Пекарі Канівського району від Шамрая Миколи Яковича (1951) 2008 року.