Оповідка про покійника
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жила в нас у селі Настя, така гарна та беручка дівчина. З матір’ю жила, бо батько помер. І так журилась Настя за батьком, що зразу він їй снився щоночі, а тоді наяву ходити до неї став. Та ще й приказує дівчині, щоб вона нікому не розказувала, що з батьком бачиться.

Стала дівка худнути, а на виду аж почорніла. Ні до кого балакать не хоче, вся в собі. А сусідська бабка те все примічає, а тоді добре до дівки присікалась, щоб та розказала, яка в неї морока. Настя й розказала бабі, що жить їй не хочеться, жде поки батько до себе забере. І тоді баба сказала дівчині, щоб надягла вона весільний одяг. А коли побачиться з батьком та він її запитає, за кого вона заміж іде, то скаже батькові, що виходить за свого брата. Батько скаже, що сестра за брата заміж не йде, а Насті треба відповісти батькові, що мертві до живих теж не ходять.

Дівчина зробила так, як посовітувала їй стара і батько перестав її навідувати. Вона зразу повеселіла, поправилась і стала з дівками на досвітки ходить.