Оповідь про медведя
Народне оповідання Гуцульщини

Був бідний чоловік, ходив пішки на заробітки. Йшов весною, ціле літо робив, а осінню вертався додому. І захопила його одного разу ніч на полях. І думає він: «Де ночувати?» Дивиться, а там велика стирта сіна стоїть. Мав він із собою сокиру. Зрубав смереку, приставив до стирти і виліз смерекою на стирту, щоб там наверху ночувати. Скинув з себе сардак, постелив, міх під голову і заснув, як камінь. Чує вночі — по стирті щось ходить і буркоче. Пробудився він, дивиться, а то медвідь іде з другого краю стирти на той край, де він спав. І несе медвідь у лапах великий пласт сіна. І кидає це сіно на вовків удолину. А вовків надолині тьма-тьменна. І виють.

Бере медвідь сіна другий раз і кидає межи ті вовки. А вовки люті такі. Як медвідь кидав другий раз сіно, цей чоловік заскочив ззаду і потрутив медведя надолину межи ті вовки. І вовки його там розірвали і з’їли. Чоловік на рано подивився вниз, а з медведя лиш по кускови шерсти лишилося.

Розв’язав чоловік свій мішок, витяг кусок хліба, з’їв. Витяг кресало, рихтує дзиґар, закурив, та зліз і пішов додому. Приніс жінці й дітям ґрошей. І розказав усім, яка з ним була пригода.