Орлова криниця
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Відповідальна справа — пасти череду: треба прудко бігать, далеко бачить, зайвого у поле не брати. Тому ножами пастухи відривали джерельце, щоб не носить на пастовень воду. Таких криниць, викопаних пастухами, багато, але одна із них особлива — Орлова — у яру біля Вирішального.

Місця випасання корів змінювалися в залежності від трави: випасли в одному, перегнали череду на інше, і криничка замулювалась. Коли пригнали череду, пастухи помітили як від їхньої кринички відлетів орел. Підійшли — побачили: на траві біля криниці, — засохла кров, а біля джерела — сліди орла. Це він поранений і знесилений, розчистив джерело, пив його воду, і вона дала силу його крилам. Орел одужав. Скільки він був біля джерела, ніхто не знає: якраз пасли в іншому місці, а криницю назвали Орловою.