Пригода в зимовий вечір
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Один чоловік з нашого села робив у Драбові на пивному заводі. Саме перед Різдвом взяв він маленький бочоночок пива у хазяїна та й пішов додому на празники до своєї родини. Надворі було дуже холодно. Він добре закувдвся і йде. А йти йому випало проти вітру. Дорога була далека, скрізь снігові замети. У руках у його був міцний ціпок. Так і пройшов він уже з половину дороги. Скоро почало смеркати. Він відчув, що поли його одежі об щось б’ються. Оглянувся — рядом з ним іде вовк. Немов і собі ховається од вітру. Чоловік дуже злякався, але продовжував іти. Почав думать, що йому робити. Кругом ні одної живої душі. До села ще далеченько. Так він і продовжував іти у супроводі вовка. А коли почав підходити до першої хати рішив позбавиться вовка, щоб собаки у селі не зачули звіра.

Він узяв ціпок міцніше у руку та й ударив вовка по голові. Той скрутився, завив страшно. Чоловік кинувся бігти до першої хати. Коли добігав до хати, то почув, як десь далеко ще завили вовки.

Добрі люди пустили чоловіка до хати. Тільки вспіли позакривать двері, як вовки вже тут. Цілу ніч не спали. Хати тоді були з глини, віконця низенько, то вовки дралися і у вікна, і хотіли продерти стіни. Люди вже приготовились до найхужого. Тільки перед самим утром вовки порозбігалися. Коли люди вийшли надвір, то побачили, що їхня хата вся обдерта, стіни, немов дьогтем облиті.

Подякував чоловік милосердним людям, а навесні допоміг їм відремонтувати хату.