Примівник
Демонологічна розповідь Гуцульщини

Німці вбили чоловіка мої сестри, і її саму дуже побили, бо бандери вбили двох німців. І була вона дуже слаба ^* два роки. Всі думали, що вона вже вмре. Казали: «Як ця буде жити, то всі українці будуть жити». Вночі вставала вона і починала якісь ґудзи ^* на хустині в’язати. Казала, що її щось нападало.

Я ходив по всіх примівниках, і всі примовляли, і нічого не помагало. Люди мені казали, що на Ясенові є примівник і він може її вилікувати. Прийшов я до него. Це був старий чоловік, кривий на ногу. Він сказав мені, щоб я набрав води з млинового колеса, як млин буде молоти. І аби ніхто того не видів. І щоб я пішов за водою, а тоді направо і обійшов млин, і аж тоді ішов додому. І щоб ту воду поставив у хаті в кутку, де мітли стоять. І щоб приніс ту воду до него, примівника.

Я так все зробив, як він казав. Приніс до него ту літрову флєшку ^*, і він почав примовляти. То виходив у сіни, то палив щось, і все щось тихо примовляв. І мав ріжок коров’ячий, і все в него дув. Та вода була перед ним у мисці, і він туди вугля накидав і наплював там. І мені сказав плювати в ту воду. (Хто би був там, то всі мали плювати). І то тривало якраз чотири годині, бо годинник лежав перед мене і я дивився на него.

І сказав він мені:

— Неси це додому, клади в куток. Увечір най твоя сестра розбирається до голого і бере ванну. Най розпустить волос і обмиється тою водою і назад там її насипле.

І сказав він, що треба то віднести з посудиною і кинути на то саме місце, де я її брав, ту воду. Але заказав він мені, щоб я все на собі перевернув, бо як я це не зроблю, то звіється буря.

Я поніс ту воду і кинув, але на собі вбрання не перевертав, бо надворі було дуже тихо. «Відки буря може бути?» — думав я. А як я кинув, то така буря звіялася, що я ледве втік. Навіть капелюх вхопило з мене. Я тікав, поки міг, відтак ув’яв. Мокрий був, перестрашений. А вночі мною щось торгало. І на другу ніч торгало.

На третій день я набрав тої самої води і пішов до примівника, щоб примовив мені самому. І він примовив мені, але всього лиш п’ятнадцять хвилин примовляв. І сказав, щоб я не ніс ту воду в млин, а висипав там, де три плоти сходяться. І я так зробив.

А сестра моя виздоровіла, віддалася і відтоді ще жила поверх тридцять років.