Про благодать над Степівкою
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це давним-давно, за панських часів. Наше село називалося тоді Циберманівка і по черзі належало Солодовим, Селяринковським, Моравським. Панська садиба була дуже гарною, з прекрасно розбитим парком, газонами і квітами, з посиланими піском доріжками, добре укріплена.

Одного разу панна вирішила прогулятися до лісу, який був за Цибермановою греблею. Яке нещастя з нею сталось у лісі, ніхто не знає, але допоміг їй сільський чоловік.

Якось над селом пронісся смерч, а в цей час панна бачила, як той мужик їхав волами і його підхопила буря, підняла високо над маєтком. Панна впала на коліна і почала гаряче молитись. Буря вщухла, чоловік зовсім неушкоджений мирно їхав селом. Панна переказала йому, що це подяка за врятоване їй життя і над селом ніколи не будуть вирувати злі сили природи. Всі громи, бурі, землетруси, суховії вона своєю молитвою відвернула на болото.

Одні кажуть, що це закляття вона зробила на сто років. Пройшло чимало часу, але дійсно великі біди село обминають, та значних катаклізмів тут не траплялось.