Про визволення невільників і зрадника Паращака
Народне оповідання Бойківщини

В час війни був на Святославі лагер. На тім лагері командували німці. Забирали наших хлопців-українців у будівельну службу і гонили їх на роботу в кар’єр, каменолом. І знущалися над ними дуже.

А в Коростові був лісничий Якш. Їхав він своєю бричкою із Сколього додому. Побачив то і каже: — Більше того не буде.

Приблизно через три-чотири дни зорганізував він хлопців, добули відкись зброю і напали на той лагер. Порізали телефони, охорону побили, хлопців визволили і привели їх на територію Коростова. Вони були тільки в червоних швінках. Ні сорочок не мали, нічого. Селяни принесли їм деякий одяг, дали попоїсти. А відтак прийшли бандери і забрали їх з собою.

А потому Василь Паращак, Петрунців син, зрадив, пішов до німців і сказав, котрі й що. Прийшли німці вночі, забрали Якша і його дружину в такому стані. Забрали і хлопців наших: Свистуна Михайла Олексовича, Савчиного Василя Миколайовича, Диркавця, сина Іванового, і ще багато — усього забрали дванадцять чоловік. І в Дрогобичі їх судили, а в селі Кіпці їх усіх розстріляли.

А потому прийшли рускі і заарештували Паращака. Він відпирався, і батьки розстріляних ходили на него свідчити. Де він дівся, не знаю, не прийшов більше.