Про домовика-кішку
Демонологічна розповідь Чернігівщини

Спала я на печі, а тоді думаю: «Встану я та подивлюся, яка година». А

потім чую, як мені об ногу щось треться. Аж дивлюся — моя кішка. Думаю собі: «Коли ж вона вскочила? Вона ж ніколи в домі не ночувала». Вдень лежить на лежанці, а ввечері я до нею все кажу:

— Ну, Пушина, пора собирацця!

Вона все з печі злізе та в сарай. А тут — в хаті! Взяла її на руки та й питаю

— Коли ти вскочила?

А місяць так яскраво світить. Підношу я її до вікна та й пускаю:

— Іди собі. Не будеш ти в хаті ночувати.

А вранці прокинулася раніше і пішла в сарай. Дивлюся, а моя кішка закрита цілу ніч була. То виходить, що я на руках домовика тримала. Отака історія.