Про рушницю, яка сама стріляла
Демонологічна розповідь Сокирянщини

Розказують, що жив тут колись дід Гнат. Був він великий чарівник, і була у него така рушниця, що сама стріляла, як був на городі заєць. Цей дід Гнат заприятелював з дідом Матейом, моїм прадідом. І як став старий, то й сказав дідови Матею:

— Гай, Матею, в тебе багато дітей. Я продам тобі цю рушницю та будеш їсти м’ясо. Ти та й діти твої. Ця рушниця сама стріляє. Як заєць є на городі, вона клацає. Вона буде тебе будити.

Приніс дід Матей ту рушницю додому, почепив її на кілок. Увечері ляг спати, баба Ірина буди його:

— Матею, вставай, бо рушниця клацає.

Дід устав, узяв рушницю, вийшов на подвір’я, дивиться: бігає по подвір’ї заєць. Вистрелив дід і того зайця вбив. І так було щоночі. А одного разу дід лиш ляг і заснув, а баба знов його буди. Дід думає: «Як раз не встану, то шо буде?» Та й лежить. Чує: рушниця ще раз клацнула. А він далі лежить. А рушниця як бабахне! І в стелі дірка зробилася. Діти поперелякувалися. Повна хата диму, а баба Ірина каже:

— Візьми, Матею, цю рушницю і віднеси назад туди, де ти її взяв. Мені не треба м’яса від чорта. В мене діти. Нащо мені смерти в хаті?

І він відніс рушницю назад Гнатови.