Про терлич
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Якось чорт закохавсь у дівчину, упадав біля неї. Аби віддалася вона йому, перевтілювавсь у симпатичного парубка й постійно навідувався до оселі. Нарешті було домовлено, що наступного вечора він прийде по неї й забере із собою.

Дівчина за намовою матері сплела вінок з тирлича й тої, зодягла його на голову. Невдовзі й сватач з’явився. Побачивши таку прикрасу, почав умовляти, аби вона зняла її. Не розуміючи, чого від неї хочуть, чорнобривка сором’язливо скидала одяг, але так повільно, що й перші півні проспівали. Почувши їх спів, перевертень раптово зник, кинувши напрощанок:

— Якби не терлич і не тоя, то була би дівчина моя.