Підвезено, як діда Олесея
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це давненько, але пам’ятається… Косив дід Олесей у полі, закінчив справу та й рушив додому. Аж їде підвода, на ній — парубчаки.

— Куди йдете діду?

— Додому.

— А де ж ваш дім?

— У Демках, хлопці.

— То сідайте, підвезем.

Сів дід, а стомився, місця на возі багато, приліг собі та й заснув. А хлопці й собі заговорилися, згадали про діда, як із воза встали. Збудили небораку… Опинився дід у Ташані.

Прийшов Олесей додому за північ. Баба кричить на нього.

— Не кричи бабо, це мене ще й підвезено.

Так демківці запам’ятали дідову пригоду і примовку склали.