Українські оповідання

Родовід Куликів
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

В с.Таганча проживає родина Куликів, скромних, простих, працьовитих людей. Поряд існує легенда про їхнє прізвище Куликів.

Майже півтораста років тому господар Таганчі шляхтич І. Понятовський гостював десь у свого приятеля. Хвалився своїми гончими псами. Його приятель хвалиться своїм кріпаком — ковалем умільцем.

Тут же, на обіді, приятелі обміняли коваля на пару борзих.

Не дали пани кріпакові навіть попрощатися з молодою дружиною та сином. Дні і ночі тужив молодий коваль за своєю сім’єю та рідним краєм, тому і прозвали його люди Куликом — птахом, що плаче за своїм гніздечком.

Його дружина, блукаючи від села до села, якось добралася до Києва. Випадково у Києво-Печерській лаврі зустріла таганчан. Ті і розповіли їй про чудового коваля, який з’явився у панській кузні.

Прибилася і вона до Таганчі. З того часу і пішов у нашому селі родовід Куликів.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

32. Родовід Куликів. Записано в Таганчі Канівського району від Кулика Федора Феодосійовича (1925) 2008 року.