Розплата за гріх
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Я чула цю сумну історію від старих людей. У нас по сусідству жили старі одинокі люди — дід Мусій та баба Одарка. Коли Одарка була молодою дівчиною, то збиралася вийти заміж за свого судженого Мусія. Та була у неї велика таємниця — завагітніла від іншого. Про це не знав ніхто. Адже раніше дівчата та молодиці носили довгі широкі спідниці. Такий одяг допоміг дівчині утаїти вагітність від батьків, судженого, односельців. Одарка була на останньому місяці вагітності, коли призначили день весілля. Так сталося, що в день весілля нещасній нареченій довелося народити дитину. Народила таємно, задушила, закутала в полотно і поклала на дно скрині зі своїм приданим.

Після весілля Одарка розповіла своєму Мусію про скоєний гріх-злочин. Мусій її дуже кохав, тому і пробачив. Та не простив Бог. Одарка народила чотирнадцять дітей, та всі вони помирали, не доживши до двадцяти років. У 1946 році помер останній син Гриша, йому було шістнадцять років.

Дід з бабою, похоронивши всіх своїх дітей, жили до кінця своїх днів одиноко — без дітей та внуків. Їхня стара хата стоїть і нині, як спогад про непрощенний гріх.