Сни
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

В одної бабці був внучок, звати його Сергійко. Приходить до бабуні і каже:

— Ба, мені приснилось, що багато дітей їло кисіль, а я не їв.

А вона його питає:

— А чо ти не їв?

— Не було чим їсти. Зламалася моя ложка (а ложка була дерев’яна, як колись).

Ну, баба зварила йому кисіль. Сергійкові смакувало. А пізніше приходить і каже:

— Ба, сьогодні снився знов сон...

— А що це тобі сни сняться так часто?

— Не знаю. Сьогодні уві сні всі їли пиріжки, а я ні.

Бабуня засміялась і спекла йому пиріжків. (А що ж, як внук хоче). А потім захотілося йому портфелика. Він прийшов до бабці:

— Ба, мені снилося, що всім діткам подарували портфелі. Я один остався без нього.

— І я бачила цей сон. Ти був без портфеля, бо не знаєш букв. (Букваря баба купила йому вже давно, але він був ледачий, не вчився). Хлопчик Сергійко зрозумів, що не знає букв і йому нема куди потикатися. Весною він навчився читати і баба йому сказала:

— Ти молодець! Нехай тобі присниться сон, що у всіх дітей п’ятірки і вчителька теж поставить тобі в щоденник п’ятірку.

Сергійко почервонів, засоромився і сказав:

— Про кисіль і пиріжки я сказав неправду. А з п’ятірками так робити не можна. Не переживай, я вчитимуся гарно.