Таємниця бабусиного сну
Демонологічна розповідь Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Якось моїй бабусі кілька днів підряд було дуже погано. Голова боліла, сил не було, вона аж злягла. В один із таких днів їй приснився сон, вона мені його розповіла, і цей сон для мене став якоюсь загадкою, на яку важко знайти відповідь. Як так буває з людьми?

Моїй бабусі приснилися її померлі батько та мати. І нібито мати каже бабусі:

— Чому ти, доню, так довго не приходила до нас? Чому не провідуєш?’

А потім нібито матір бабусина бере її за руку і веде до кладовища, а там біля кладовища стоїть пуста хата. (Хата й справді там є, не тільки в сні, а насправжки. У ній жив чоловік, що помер п’ять місяців тому). От нібито прабабуся заводить мою бабусю в хату і каже:

— Ми тут живем, нам тут дуже добре, приходь до нас.

У цей час понад вікном майнула чиясь тінь. Хтось нібито став ламатись у двері, прориватись у хату. Прабабуся як крикне:

— Не пускай!

Удвох з бабусею вони стали тримати двері. А той хтось, та тінь просунула в щілину руку і все хотіла схватити бабусю. Прабабуся й бабуся все дужче давили на двері. Цей хтось закричав від болю, рука щезла, а понад вікном знову майнула чиясь тінь. Сниться бабусі, що вона біжить до вікна, хоче роздивитися того, хто приходив. Бачить, чоловік віддаляється. Придивилась вона і впізнала в ньому того чоловіка, що жив у цій хаті і що помер п’ять місяців тому.

Прокинулась бабуся вся під владою того сну і відчуває, як їй стає легше, як сили до неї повертаються. Після цієї ночі їй стало краще, здоров’я наладилось.

Пояснюючи свій сон, бабуся казала, що, мабуть, вона могла тоді померти, а мати з того світу допомогла їй вижити.