Тяжкий камінь на груди
Демонологічна розповідь Бойківщини

Була собі дівчина, Маруська називалася. Заболіла вона й померла. Поховали її. А вона мала хлопця. Він дуже за нею банував. І вночі, коло дванадцятої години, виходив до неї на цвинтар — вона в ті години виходила від’ньому. Прийде, поцілуються, пообнімаються і сидять собі там до якоїсь години. Запів кугут — вони розходяться. Так і на другу ніч пішов він туди до неї, і на третю. А додому прийде, їсти не хоче, нічого не робить, нуждується.

Тоді батьки подумали: «Чого він так нуждується?» А він уже й пожовк. Четвертої ночі пішли батьки за ним, так, щоб він не видів, що вони за ним ідуть. Коли ввиділи, що він там зайшов і сів, стали збоку. Що то з того буде далі?

А тут виходить та дівчина, пообнімала його й поцілувала. І почали обоє говорити, а родичі пішли додому.

Зачали родичі розпитувати людей, що зробити, щоб не ходив він за мертвою дівчиною. І ніж вони думали, ніж вони дали раду, він помер. Але як помирав, то сказав, щоби його поховали коло тої дівчини. А вони не схотіли ховати його там. А поховали коло рідні.

Іде якась жінка попри цвинтар, а коло тої дівчини гробу якесь труно лежить. Пішли родичі, подивилися — їх сина труно. І поховали його знову там, де був, коло родичів своїх. А в якийсь час іде та жінка знов попри цвинтар — знову лежить труно коло гробу тої дівчини. І сказала вона родичам, що знов то труно там лежить.

Тоді родичі пішли ще раз поховали його, взяли священика, запечатав священик гріб, обкропив свяченою водою.

І тоді він уже більше не виходив. Тільки приснилося батькам, що він каже їм: «Ви мені тяжкий камінь на груди положили».