Хлопчик у червоних чоботях
Демонологічна розповідь Гуцульщини

Тета мене попросила, чи я би з нею не пішла вночі за снопами.

Котра то була година, то я не знаю, бо дзиґарків тоді не було. Ми йдемо межею, дивимося — йде назустріч нам хлопчик. Каже тета:

— Паранько, ти щось видиш?

— Я вижу хлопчика.

— А що хлопчик має?

— Курить люльку, в червоних штанах, червоних чобітках і в чорній шапочці з червоною китицею.

Іде він з залізною паличкою і собі цоркає. І звук такий, як по камени б’є, а то він по траві стукає. Тета сказала:

— Говори «Отче наш».

І ми обоє стали говорити «Отче наш». А там був кущик бузини. То зайшло в кущик і там пропало. І вже ми більше нічого не виділи. Ще йшли чотири рази, снопи поносили і вже-смо не виділи більше нічого.