Чорт Соломатій
Демонологічна розповідь Сокирянщини

Колись жив у нашій місцевости їден чоловік з жінкою й дітьми. Побудували вони хату. Завели хазяйство. А з часом усе почало в него пропадати: згинула худоба, померла жінка, вимерли діти. І залишився він сам. Страшно йому було жити самому, і він рішив хату продати. Та ніхто з місцевих людей не хотів у него ту хату купувати — всі боялися. Він віддавав за дешеву ціну, а ніхто не брав. А їден прийшов, подивився на місцевість і погодився у него ту хату купити. І продав чоловік хату по дешевій ціні. Заходи новий хазяїн до хати і каже:

— Добрий день тому, хто живе в домі цьому! А голос з кутка відповідає йому:

— Доброго здоровля.

— Ну, як будем жити — в добрій злагоді? Чи ти не хочеш зо мною дружити?

А чорт каже:

— Я не проти, але при одній умові. Відділи мені в хаті четвертий куток і забий його дошками знизу доверху. І щоб твоя жінка ніколи той куток не мастила, щоб не забризкувала мені очі.

Чоловік каже:

— Най буде.

Забив хазяїн той куток щільно дошками, і жінка там ніколи не білила. Розвів хазяїн велике господарство, все йому добре велося. Були в него діти. І жила його сім’я з чортом у мирі й злагоді.

Одного разу каже чорт до цего чоловіка:

— Сьогодні я йду від тебе. Іду на війну на три роки. Якщо мене не буде три роки, то вийди на Лису гору, свисни три рази й крикни: «Ей, Соломатій!» Як буду живий, то обізвуся, а як не буду, то тобі скажуть, де я.

А по нашому розрахунку три роки — то три дні. Пройшов перший день, і чорт не приходи, другий день — чорта все нема. А на третій день збирається чоловік і йде на Лису гору. Свиснув три рази й крикнув:

— Ей, Соломатій!

А якийсь голос обзивається: «Ти що, його хазяїн?» — «Так, хазяїн». — «Ти більше Соломатія не чекай. Він до тебе не прийде, бо його вже два роки, як убили на війні».

Чоловік засумував, думав, що все його хазяйство пропаде. Але все збереглося. Ту хату він продав, а черепки на тому місці ще й тепер є. І люди, що живуть на тому місці, і тепер живуть багато.