Штани від батька Сталіна
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Ця бувальщина передається в нашому селі ще з тієї епохи, коли великий вождь народів сказав: «Жити стало краще, жити стало веселіше». А у відповідь йому зазвучала величальна: «Живи довго та бий добре ворогів проклятих, а ми будем тобі, батьку, та й допомагати!»

Працював Петро Насипайко в колгоспі чабаном. Настрій у нього перед

Жовтневим святом був гарний, бо почув від сусідів, що правління вже придбало в районі деякі речі для преміювання ударників. Серед інших подарунків є навіть, кажуть, одні штани. «Ці, напевне, будуть мої, — думав Насипайко, — бо хіба ж не бачать всі, як обносився, латка на латці. А попрацював же добре: всіх ягняток зберіг, і вовни багато настригли понад план».

Справді, штани спершу призначалися чабанові, але останнього дня голова чомусь наполіг, аби преміювати ними конюха Свирида Дорошенка. А Петрові, мовляв, на Перше травня дамо, подивимось, як отара перезимує. З тим і пішли на збори.

Знав би таке Петро, то краще було б не йти до клубу, під якимсь приводом залишитись на ніч біля овець... А то прийшов та ще й сів на передній лаві.

Коли ж голова викликав на сцену Свирида і вручив йому штани, змішані почуття переповнили враз груди Петра Насипайка. Перше — радість за свояка, а друге — як блискавка! — штани ж то одні (це він уже точно знав), отже, йому не буде!

А тим часом Свирид на сцені, на хвильку замислившись, що ж сказати в таку урочисту мить, раптом вигукнув:

— Хай живе товариш Сталін!

— І хай живе тепер Петро Насипайко без штанів! — ще до того, як мали зірватись оплески, голосно викрикнув чабан, схопившись у першому ряду.

Роздумувати над тим, що трапилось, не було часу, тому в залі злилися в одне: і оплески на честь товариша Сталіна, і регіт у відповідь на репліку Петра Насипайка.

А другого дня Петра забрав «чорний ворон». Більше в селі Насипайка не бачили. Тільки примовка-застереження лишилася: «Ой, будуть тобі штани від батька Сталіна», що означало — тримай язик за зубами...