Українські оповідання

Як Марина гунява
Народне оповідання Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Була колись у нашому селі жінка. Мариною звали. Добра господиня була: і варила, і пекла, і в хаті порядок тримала, але мала один ґандж: говорила в ніс, розібрати важко. Як уже жінки на світі не стало, почали згадувати її мову. Коли хто п’яний починає „бесіду“, то й кажуть: „Балакає, як Марина гунява“.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

70. Як Марина гунява. Записано в смт. Демки Драбівського району від Мамич Ганни Петрівни (1935) 2009 року.