Як господарі масло купували
Демонологічна розповідь Бойківщини

Мій дід і ще чотири господарі пішли на Сможу на ярмарок купувати воли. Купили воли і гнали додому. Сіли спочивати, а там молода жінка прала коло потока шмаття. Вони попросили, щоб вона їм продала масла, бо не мають чим хліб помазати, а сухий добре не йде. Вона каже:

— Добре, я виперу шмаття, і продам вам.

Вони думали, що вона піде додому й продасть. А вона жмакала то шмаття до прала, та й дивляться вони, а з того шмаття грудка масла в потік покотилася. А за потоком паслася худоба. Зачала та худоба рикати і по собі нюхатися. Вони й кажуть:

— Ґаздине, ми вже спочили і не берем то масло. А вона їм:

— Як не візьмете, то й не підете.

Взяли вони то масло, заплатили й пішли. Але вони не їли його, а волам мастили ноги і собі ходаки.