Як я рибу розгнівав
Народне оповідання Чернігівщини

Дід Сидір ловив рибу вудкою. Я проходив поруч і вирішив пошанувати діда.

«Дай, думаю, підійду до діда і привітаюся».

Діда знав як веселу, балакучу людину. Кроків за десять до діда, знімаю капелюх, голосно вітаюся:

— Діду, здрастуйте.

Дід мовчить. Підійшов ще ближче.

— Здрастуйте, діду! — кажу голосніше.

Знов ані пари з вуст. Підійшов ще ближче.

— Діду, здрастуйте! Чи може гніваєтеся на мене? — переходжу на крик.

Дід мовчить. Я постояв, подивився на поплавки й пішов, а позаду чую:

— Тьфу, дурень, усю рибу розігнав!