Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські оповідання

Ковпак
Демонологічна розповідь Чернігівщини

Було це дуже давно. Приблизно вісімдесят років тому.

Молодь того часу збиралася гуляти біля кладовища. Кожного вечора вони там гуляли, співали пісні. І от настав час для гадання. Парубки вночі ховалися на кладовищі під хрестами. На них були одягнені шапки. Дівчатам потрібно було зняти з хлопця шапку, а наступного дня вони дізнавалися, хто котрої суджений.

І от настали гадання. Дівчата пішли вночі на кладовище, а хлопці в той час були вже там. Кожна дівчина зняла з хлопця шапку, але при цьому вона не знала, з кого. Наступного дня дівчата зібралися, щоб дізнатися, хто котрої буде наречений. Кожна дівчина знайшла собі хлопця, а от тільки одна не знайшла. Серед усіх не знайшовся той хлопець, ковпак якого був в однієї з дівчат. І та дівчина розповіла :

— Я бачу, аж хтось сидить, то я відразу забрала ту шляпу і швиденько пішла.

Той ковпак залишився у дівчини. І от одного вечора вона лягла спати, але з думкою, хто її суджений і чий це ковпак. Вона довго не спала. Аж тут чує, що хтось під вікном каже :

— Поверни мені мій ковпак.

Дівчина зібралася, забрала своїх подруг і пішли відносити ковпак. Повернувшись додому, вона лягла спати. Рано-вранці прокинулась, вийшла на вулицю і побачила той самий ковпак. Вона злякалася. Вночі дівчина знову почула голос :

— Поверни мені мій ковпак, але цього разу сама.

Бідолашна пішла на кладовище, підійшла до того хреста і поклала на могилу. І тут перед нею з’явився образ чорта. Він промовив:

— Тепер ти навіки моя.

Наступного дня дівчину знайшли мертву на могилі. Ніхто нічого не знає і не розуміє причину її смерті. Але всі думали, що це серцевий напад.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

1. Ковпак. Записано в Шестовиках Чернігівського району від Марченко Ніни Іванівни (1935) 2008 року.